Облітають літа

Наче сон. Наче сон. Наче запах торішньої м’яти. Наче яблуні цвіт. Котра в юності ще відцвіла. Я не можу тебе, Я не можу тебе пригадати. Ти ж такою була, Мов ніколи моя не була. Я забув. Я забув. Вже й ім’я твоє сонячно-чисте, Тільки помахи рук, Як від тебе везли поїзди. Тільки власний портрет, Що відбився в очах променистих. Облітають літа. Облітають літа назавжди. Зачекай. Зачекай. Це не сон. Не уява. Не казка. Це само по собі У житті воно склалося так, Що вогні вказівні Попереду давно вже погасли, Та тримає мене Твій давно проминулий маяк.