[Verse] На коні вороному через гай та ліс Їхав верхи козак на своєму коні Він втомився давно та ще й пилом припав Де б спочити в дорозі, його погляд шукав. День згасав і крива до шинка привела, Що стояв межи верб край чужого села. Там веселий шинкар козака годував А дочка гіркий мед в його келих влива. [Chorus] Відьма білими руками знаки креслить на пісках. Хто посмів її образить, пізнає страждання смак. Не робила вона шкоди іншим людям дотепер… Та вогонь її намовив, щоб мучитель той помер. [Verse] Як побачив козак дочку того шинкаря, То в грудях у його піднялася буря. Від такої краси той козак, захмелів Взяв за руку дівчину і до річки повів. По під хмарами вздовж сріблястої ріки Обійняв козак дівчину, взяв її на руки. Повалив в траву, став плечі цілувати Обіцяв її уранці із собою забрати. [Chorus] Відьма білими руками знаки креслить на пісках. Хто посмів її образить, пізнає страждання смак. Не робила вона шкоди іншим людям дотепер… Та вогонь її намовив, щоб мучитель той помер. [Verse] Повний місяць вийшов раптом із хмар Тумани спустились наповнені чар Наповнила душу козацьку пітьма - Була дівка красива, а стала відьма. Милосердя вже не буде, бо образа та гірка Її погляд наскрізь в жертву проника Душу вип’є грішну до її останку - Стане сивим дідом наш козак до ранку. [Chorus] І тендітними руками знаки креслить на пісках. Хто посмів її образить, пізнає страждання смак. Не робила вона шкоди іншим людям дотепер… Та вогонь її намовив, щоб мучитель той помер. Чари стеляться туманом траву покривая Будуть злидні тим, хто біди затіває.