У долині село лежить (Франко)

У долині село лежить, понад селом туман дрижить, а на горбі край села стоїть кузня немала. А в тій кузні коваль клепле, а в коваля серце тепле, а він клепле та й співа, всіх до кузні іззива. “Ходіть, люди, з хат, із поля! Тут кується краща доля. Ходіть люди, порану, вибивайтесь з туману!” Та тумани хитаються, понад селом згущаються, розляглися по полях, щоб затьмити людям шлях. Щоб закрити їм стежини ті, що вгору йдуть з долини, в тую кузню, де кують ясну зброю замість пут.