
Із келиха час виплеснув вино і небо все
Із келиха час виплеснув вино і небо все у полум'ї згорало, замріяним здавалося воно, а губи цілували- мало, мало... і краплями по небу розійшлось, і зорями стелилося по краю, закоханий, закоханий давно, а я тебе, а я тебе кохаю... ох, дівчино, ти серденько моє, навіщо ти мене причарувала... як погляд мій красу небесну п'є і крила ти мені подарувала і повела в коханні в зорепад, лети, лети зі мною ти думками, і сотні літ, і тисяч літ назад, закохані стояли під зірками... і мріяли, і мріяли вони, що вічність їх ніколи не забуде, а може це з тобою ми були, ми повернулись, щоб згадали люди, що вище всіх на світі є любов, яка в душі ніколи не згасає, ох, дівчино, ми вічність знову й знов, любов, любов, і є перлина раю. із келиха час виплеснув вино, і зорями все небо запалало, замріяні стояли ми у двох, і губи цілували- мало, мало... і краплями по небу розійшлось, і зорями стелилося по краю, закоханий, закоханий давно, а я тебе, а я тебе кохаю...

