Корівоньку Пропила

Ой хмариться – дощ буде, Признаюся вам, люди, Що за свою сваволю, Попалась я в неволю, Що за свою сваволю, Попалась я в неволю. Пішов милий в дорогу, Я пропила корову, Іду тепер, журюся, За корову боюся, Іду тепер, журюся, За корову боюся. Іду тепер, журюся, За корову боюся, Що ж буде від милого, Мого чорнобривого, Що ж буде від милого, Мого чорнобривого. Прийшов милий з дороги, А я йому – бух в ноги: «Що ж я, милий, зробила, Корівоньку пропила, Що ж я, милий, зробила, Корівоньку пропила. Із тіткою Варкою, З кумою Параскою, З кумом Іваном, З сусідом Степаном, З кумом Іваном, З сусідом Степаном. Милий милу жалує, Корівоньку дарує: «Пий, мила, здорова, Буде друга корова. Промайнула – не біда, Буде ціла череда», Промайнула – не біда, Буде ціла череда».