І ця любов із доторком біди (Жадан)

І ця любов із доторком біди, і ці слова, які назавжди вивчив: веди мене, мій звичний і убивчий, мій чорний часе, — стримуй і веди. Уздовж доріг — тривалих, золотих — ходою обережною мисливця веди за тих, хто здався і спинився, за тих, хто помилився і затих. В цій осені — тривожній і німій, де замовкає голос недоречний, веди мене, мій вічний, мій конечний, мій втрачений і небезпечний мій. І теплих сосен набраний курсив. І вересня різке різноголосся. Ще не скінчилось те, що почалося. Ще може статись все, про що просив.