У кожного свій світ, свій лад, свій день, що крутиться назад. День в день і слово в слово — аж хтось сказав: «Не хочу знову!» Ніхто причини ще не знав, а кожен власну вже назвав. І кожен мав що розказати: навіщо щось було міняти. Людям потрібен негатив! Хтось звичний хід переломив! Один зі звичного виходить! Натовп видовище знаходить! Людям потрібен вихід! Сказав: «Не буду жити так». Вже хтось кричить: «Це знак, це знак!» Почули: «Всіх він зневажає! Він щось від нас усіх ховає!» А ті, хто й близько не стояв, найкраще знають, що казав. Один додав, другий додав — і справжній зміст давно пропав. Людям потрібен негатив! Хтось звичний хід переломив! Один зі звичного виходить! Натовп видовище знаходить! Людям потрібен вихід! Один замовк. Не зміг змінити знайомий ритм звичайних днів. А другий вийшов говорити — і натовп знову загудів. Їм байдуже, хто розпочав, хто що хотів і що здобув. Аби наступний не мовчав, аби хоч щось нове утнув. Людям потрібен негатив! Хтось звичний хід переломив! Один зі звичного виходить! Натовп видовище знаходить! Людям потрібен вихід! Людям потрібен вихід!
