Олександр Олесь — «Вечір»

Вечірній промінь догоряє, І тіні падають в саду. Десь вітер стиха промовляє Про день, що зник у холоду. Зітхає гай, і лист тремтить, І місяць сходить над водою. Все спить… лише душа не спить, Напоєна тихою млою. І в небі зорі, мов думки, Горять і гаснуть поміж хмари. І тихо плинуть віки У шепіт ночі, без омани. Спочине світ. Спочине шум. Лиш серце слухає природу. І в тиші сходить чистий сум — Як спомин світлого народу.