Плач Ярославни за чоловіком, є відомим уривком з епосу XII століття «Слово про полк Ігорів» (1185). Вона була дружиною князя Ігоря Святославича Новгород-Сіверського. Події відбуваються на території сучасної України. Ярославна звертається до природи, виявляючи свою любов і вірність. Її молитви допомогли Ігорю уникнути полону та повернути свої землі. _______ Ген із мурів понад луки Ярославни голос чути: "Ой, вітре, мій ти вітриле! Чому, господине милий, Ти так сильно з півдня вієш? Чому мечеш хінські стріли На своїх легеньких крильцях І на воїв наших сієш? Мало тобі хмар-просторів, Чи кораблів в синім морі? Чому ж прикрість мені вдіяв?" Ген із мурів понад луки Ярославни голос чути: "О Дніпре! Славуто славний! Крізь пороги шлях проклав ти - Через землю поганина. Ти ж не раз гойдав на хвилі Святослава човни смілі На Коб’яка, половчина. Принеси, о господине, Мого лада, хай прилине, Щоб не слала сліз на море."- Ярослава так ридає у Путивлі ... Примовляє, стоячи на заборолі: "Світлеє і трисвітлеє Сонечко наше краснеє Чому кидаєш ти нині Промені свої пекучі? В спразі, у степу жагучім, Моє ладо-воїн гине!"
