Летіли лелеки до рідної хати, Де їх вже чекають як діточок мати. Де вишні у цвіті схилялись до тину, І вітер колише зелену долину. Де гнізда під стріхою — теплі, високі, І спогади світлі, як ранки глибокі. Де щастя просте — у вербі край дороги, І в тихому слові, і в маминій змозі. І птахи вертались крізь небо широке, Несучи додому весну світлооку. Бо там, де чекають, де люблять і вірять — Навіть далекі дороги світліють.
