Приснилося, що я вернувсь додому… Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому Річки, і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну “Матінко!” до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки, І в них бринітимуть слова: “Я ждала, ждала цілі роки І в’яла, сохла, як трава…” Іду зеленою межею Кругом хвилюються жита, І в’ється щастя над душею – І на плечі нема хреста… Прокинувсь в морі раювання І все збагнув – і похолов… Іду дорогою вигнання, І по сліду моєму йде війна.