Леся Українка - Конвалія

[Intro] Росла́ в гаю́ конва́лія Під ду́бом висо́ким, Захища́лась від негóди Під ві́ттям широ́ким… [Verse 1] Та недо́вго навтіша́лась Конва́лія бі́ла, — І їй рука́ чолові́ча Ві́ку вкороти́ла. [Verse 2] Ой понесли́ конва́лію У висо́ку за́лу, Понесла́ її́ з собо́ю Па́нночка до ба́лу. [Chorus] Ой на ба́лі весела́я Музи́ченька гра́є, Конва́лії та му́зика Бі́дне се́рце кра́є… [Verse 3] То ж па́нночка в весе́лому Ва́льсі закрути́лась, А в конва́лії голо́вка Пов’я́ла, схили́лась. [Bridge] Промови́ла конва́лія: “Проща́й, гаю́ ми́лий! І ти, ду́бе мій висо́кий, Дру́же мій єди́ний!” [Verse 4] Та й замо́вкла. Байду́жою Па́нночка руко́ю Ту́ю кві́точку зів’я́лу Ки́нула додо́лу. [Chorus] Мо́же, й тобі́, моя́ па́нно, Коли́сь доведе́ться Згада́ть ту́ю конва́лію, Як ща́стя мине́ться. [Final Verse] Недо́вго й ти, моя́ па́нно, Бу́деш утіша́тись Та по ба́лах у весе́лих Тано́чках звива́тись. [Outro] Мо́же, коли́сь оце́й ми́лий, Що так лю́бить ду́же, Тебе́, кві́точку зів’я́лу, Зали́шить байду́же!..