Фауст бачить знак Духа Землі

Цей знак на мене має інший вплив! Ти, Дух Землі, мені рідніший, Я став відразу мов сильніший, Мов хміль вина мене сп’янив; І я ладен пірнути в світу море, Знести земні і радощі, і горе; Ні грім мене, ні хвиль виття суворе, Ні згуби страх, ні буря не поборе! Нахмарило кругом — І місяць заховавсь, І лампа згасла! В імлі встає над головою Червона заграва… Холодний жах згори війнув, Мене пройняв! Це дух летить, це дух благання вчув… Одкрийсь мені! Твій повів серце стрепенув І владно тягне… Усе єство до тебе прагне! Тобі віддав навік я серце й душу, Нехай і вмру — тебе побачить мушу!