ВИШИВАЛАСЬ ДОЛЯ (Клавдія Дмитрів)

Вишивалась доля квітами й барвінком, Вишивалась доля шелестом трави́, Вишиття лягало зі свої́м відтінком, У вінок сплітались щирі молитви́. Вишивалась доля словом і піснями, Вишивалась доля стежкою в саду, Вишивалась доля ще й любов’ю мами. Поміж ті узори у житті іду. Вишивалась доля співом солов’їним, Та ще й ткала доля сво́ї килими Вишивалась доля ехом мелодійним, Приходи́ла навіть защораз у сни. Вишивалась доля різними думками І вона стелилась, наче оксамит, Іноді спадала зливами й дощами, Відчувала часто я її візит. Вишивалась доля вишиттям незвичним, Там були́ плеяди знаків і доріг, Вишиття місцями бу́ло блискавичним, І між ним щасливий навіть шлях проліг. Вишивалась доля й вишиватись буде, Вправно одягає в сво́є вишиття, І вона крокує так за мною всюди, Й буде крокувати так впродовж життя.