[Title: Маленька мрія] Ти знов збрехав, такий твій стиль, Бо ти чума, ти цвіль і гниль. Ти на гачку в Кремля висиш І від страху лишень дрижиш, Що виймуть там твоє досьє І всім звістять усе, як є. Що був колись страшний злидар, А став оно який владар. Хоч недовчений бакаляр, І не бджоляр, але шапкар! Крім того ще й крутий байкар, Перед тобою я школяр, Коли спімну твій гонорар. Скажи, чому ти, як лихвар, Волочиш нас у пісюар? По тобі плаче Занзібар. Ти думаєш, що ти тут цар? Ти навіть, хруню, не лялькар, А тільки скромний яничар, Бо у Кремлі твій комісар, Хоча точніше він жандарм. Ти міг би знатний буть свинар, Чи славний на Донбас бубняр, У цирку сміхунець-фігляр, Глядь – заробив би на гектар. Та завдяки всім пересвар Став незалежності гробар, Та ще й святинями гендляр, Привів команду нечупар, Що вилізла із чорних шпар, А з ними армію азар. Ти непосильний нам тягар. Ти нафталін, ти наш кошмар, Ну, скільки нам ще цей вахляр Нести на плечах серед чвар? Коли ж ти щезнеш, лютий псар, І за який, скажи, хабар?
