Зажурилася й затужилася

Зажурилася й затужилася Та бідненькая вдова, Що не скошена й не згромаджена Зелененька діброва. Та найміть собі сімсот молодців, Сім соток і чотири, Щоб скосили та згромадили Всі гори та долини. Косарі косять, косарі косять, А буйний повіває. Шовкова трава, чом зеленая, На косу налягає. Шовкова трава, чом зеленая, На косу налягає. А бідна вдова, а бідна вдова До корчми поспішає. Косарі косять, косарі косять, А сонце на обрій кує. Біжить удова, біжить удова, Несе хліб та горілку. – Не гнівайтеся, любі косарі, Шо я ся припізнила. Ой глота була та коло склепу, Ледве ся допросила.