О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинутий на сміх! Співочий грім батьків забутий І сил небесний оберіг! О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. Щоб враг засліплений упав, Щоб раб неначе суд сконав… О слово! Будь мечем моїм! Та правдою живи й любов’ю!