Song Cover Image

Мережа Індри

V6

Ти думаєш, ти тіло? Ти плоть, кістки і кров? Ти думаєш, ти камінь, що на землі знайшов? Під мікроскопом часу, під скальпелем думок — Ти лише згусток ритмів, мікроскопічний крок. Матерії немає. Забудь ці казки, друже! Є одинадцять вимірів, де квантовий вир кружить. Світ не збирають з цегли. Світ не будують з глини. Ми всі — лише вібрації невидимої струни. Твоє обличчя — хвиля. Твій страх — це тільки частоти. Ти тягнешся до сенсу, шукаєш там банкноти, Ти ділиш світ на «наших», на «їхніх» і на «себе», Але внизу, під шкірою, гуде порожнє небо! Дзвенить Мережа Індри, як брудний, іржавий дріт! Ми вплетені у матрицю, ми створюємо світ! Немає «ти», немає «я» — є тільки резонанс, Ілюзія окремості, індустріальний транс! Танцюй, моя піщинка, на кінчику струни, У чорному кабаре, де стерті всі кути! Твоє велике «Его» — роздутий дирижабль. Що тягнеться до неба, забувши про мораль. «Я хочу», «Я страждаю», «Моє», «Мені», «Для мене»! — Кричить маленька шестірня на сцені здоровенній. Ми сліпо б'ємось в стіни у колесі Сансари, Сприймаємо як сутність свої ж нічні примари. Корозія ілюзій з'їдає механізм, Твоя самотність, крихітко — це просто еґоїзм! Бо ти не є деталь. І ти не є машина. Ти точка перетину. Ти наслідок й причина. Ти вібруєш від болю, ти смикаєш за нитку, І всесвіт відзивається, немов нервова клітка! Дзвенить Мережа Індри, як брудний, іржавий дріт! Ми вплетені у матрицю, ми створюємо світ! Немає «ти», немає «я» — є тільки резонанс, Ілюзія окремості, індустріальний транс! Танцюй, моя піщинка, на кінчику струни, У чорному кабаре, де стерті всі кути! Шуньята... Порожнеча... Все складене — розпадеться. Масштаби зникають. Квантова піна розчиняє твій паспорт, твої борги, твої спогади. Анатман! Анатман! Немає ніякого пілота! Цей корабель просто є! Ця музика просто грає! Ми всі — рівняння нерозв'язної теореми! Збій системи! Збій системи! Вузли взаємозв'язків... Від мікро до макро... Нікого немає вдома. Світло гасне. Тиша.