2 Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки-чарівниці! Котра дівчина чорні брови має, То тая дівчина всі чари знає. У неділю рано зіллячко копала, А у понеділок пополоскала. Прийшов вівторок – зіллячко зварила, А в середу рано Гриця отруїла. Як прийшов четвер – та вже Гриць помер Прийшла п'ятниця – поховали Гриця. А в суботу рано мати дочку біла: “Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла? “Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має, Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає! Нехай же не буде ні тій, ні мені, Нехай достанеться Гриць сирій землі!» “Оце ж тобі, Грицю, я так ізробила, Що через тебе мене мати була! Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата – Із чотирьох дощок дубової хати!»