“Гігант Неба” Він повільно котиться по смузі, Наче гора вчиться йти в русі, Крила широкі, мов мрії орла, Сталевий велетень, що небо здола. Земля тремтить, коли дихає він, Шість двигунів — мов грому гул, дзвін, Він несе світ на могутній спині, Тихий король… у небесній вишині. О Антонов, гігант небес, Ти несеш наші мрії крізь увесь простір без меж, Крізь бурі й хмари, крізь ніч і день, Зі сталлю й вогнем, з могутністю пісень. О Антонов, ти вітер рвеш, Де обрій з небом вічно живеш, Ти летиш туди, де інші — ні, Легендою будеш ти назавжди. З далеких країв до наших земель, З вантажем важким і тисячею ідей, Машини, надія і людські плани, Все, що під силу лише тобі одному. Великий генератор — сталь і міць, Крізь океани, крізь темряви ніч, До Perth далеких вогнів, Ти доставив його без страху й сумнівів. О Антонов, гігант небес, Ти несеш наші мрії крізь увесь простір без меж… Та грім прийшов не з небесних висот, Гвинтокрили розрізали ранок, мов лід, На Hostomel Airport, де ти стояв, Війна крізь ангар своїм вогнем пройшла. Не в небі, де вільним ти міг би бути, А на землі — без шансів втекти, Вогонь і метал тишу зламали, І ніс твій гордий першим зруйнували. Дах упав, і полум’я взяло, Крізь дим і руїни все зникло, пішло, Біля Kyiv впав гігант один, Поки світ ще вірив — ти встоїш в тій млі. О Антонов, гігант небес… Кажуть, ти зник… та це ще не кінець, У кожному злеті ти знов оживеш, І Antonov Company тримає мрію живу, Що ти ще злетиш… знову вгорі. О Антонов, тримай свій шлях, Світ і досі дивиться вгору на тебе в небесах, Ти більше ніж сталь, більше ніж літак, Ти мрія, що залишиться в серцях. О Мрія… твої крила сплять, Та історії про тебе не зникають, не мовчать, І, може, колись — всупереч всім, Ти знов полетиш у небі яснім
