Відьмині чари

[Verse] На коні вороному через гай та ліс Їхав верхи козак на своєму коні Він втомився давно та ще й пилом припав Де б спочити в дорозі, його погляд шукав. День згасав і крива до шинка привела, Що стояв межи верб край чужого села. Там веселий шинкар козака годував А дочка гіркий мед в його келих влива. [Chorus] Відьма білими руками знаки креслить на пісках. Хто посмів її образить, пізнає страждання смак. Не робила вона шкоди іншим людям дотепер… Та вогонь її намовив щоб мучитель той помер. [Verse] Як побачив козак дочку того шинкаря, То в грудях у його піднялася буря. Від такої краси той козак, захмелів Взяв за руку дівчину і до річки повів. По під хмарами вздовж сріблястої ріки Обійняв козак дівчину, взяв її на руки. Повалив в траву, став плечі цілувати Обіцяв її уранці із собою забрати. [Chorus] Відьма білими руками знаки креслить на пісках. Хто посмів її образить, пізнає страждання смак. Не робила вона шкоди іншим людям дотепер… Та вогонь її намовив щоб мучитель той помер. [Verse] Повний місяць вийшов раптом із хмар Тумани спустились наповнені чар Наповнила душу козацьку пітьма - Була дівка красива, а стала відьма. Милосердя вже не буде, бо образа та гірка Її погляд наскрізь в жертву проника Душу вип’є грішну до її останку - Стане сивим дідом той козак до ранку. [Chorus] І тендітними руками знаки креслить на пісках. Хто посмів її образить, пізнає страждання смак. Не робила вона шкоди іншим людям дотепер… Та вогонь її намовив щоб мучитель той помер. [Chorus] Чари стеляться туманом жовті трави накрива Чорні злидні будуть тим, хто недобре затіва. Чари стеляться туманом жовті трави накрива Чорні злидні будуть тим, хто недобре затіва.