Осінні ритми

Осінь поступ свій починала, Там де тугу тужив туман, Де розлука дощі шукала, Занурившись у океан. Відголосок нічного вітру Допоміг у підборі слів. І зірвав білосніжну митру З однієї з гірських голів. Знову осінь, як блиск вітрин, Знову осінь, як дочка й син, Знову осінь, як день і ніч, У мільйонах чужих обличь. Розкидала всіх по квартирам Та під привід порізу губ. Обчисляла заплилих жиром Непіддатливих звукам труб, Прилітала на зустріч з кров’ю Та в обійми її брала, І струїлась до узголів’я Страхом первісним кабала. Знову осінь, як блиск вітрин, Знову осінь, як дочка й син, Знову осінь, як день і ніч, У мільйонах чужих обличь. Осінь зовсім не знала болю Й напувала сльозами сни Й пустували в подушках тролі Відчуваючи крах весни Все тому, що було їм мало Вже нанесених вітром ран, Та нічого їх не навчало - Як безглуздо будить туман. Знову осінь, як блиск вітрин, Знову осінь, як дочка й син, Знову осінь, як день і ніч, У мільйонах чужих обличь. Осінь, ніч підштовхнувши в спину, Та спокійно, без зайвих слів, Випивала пів-пляшки «Джину» За здоров’я холодних злив Та під ранок, заливши очі Проклинала весь білий світ, І дощами у вікна щоночі Мов кур’єром слала привіт. Знову осінь, як блиск вітрин, Знову осінь, як дочка й син, Знову осінь, як день і ніч, У мільйонах чужих обличь. Знову осінь, як блиск вітрин, Знову осінь, як дочка й син, Знову осінь, як день і ніч, У мільйонах чужих обличь.