Присвячена Мстиславу Удатному (1172–1228) — видатному, але маловідомому українському князю з київської династії. За свою історію Україна пережила понад 20 війн з московщиною, і Мстислав був героєм однієї з них. У 1216 році Мстислав здобув блискучу перемогу в битві на річці Ліпиці, розгромивши володимиро-суздальське військо настільки, що їхні князі втекли в паніці, в одному спідньому одязі, кинувши армію . ----------- [Куплет 1] Сонце встає над руськими степами, Блиск на мечах — мов рання роса. Вийшов Мстислав, ясночолий і правий, В серці відвага, у погляді — слава. Вої — як хвиля, що землю вкриває, Князь їх єднає, як братів єдиних. Він не для гніву стоїть під знаменом, Бо знає: правда сильніша за кригу й сталь. [Приспів] Світлий княже, вільний соколе, Твій дух іде крізь вітри століть. Там, де правда кличе до бою, Там Удатний встає й горить. І над степом чути голос — Не погроза, а чистий спів: Той, хто йде за правдою світлою, Не впаде, не зламає крил. [Куплет 2] Бій загудів над Липицьким полем, Ворог гримів, наче темна стіна. Та не здригнувсь князь від чорної тіні — Став, мов дуби, що віки стоять. Вої вплітають долю в залізо, Стрільці здіймають хоругви з вітрами. І відступив той, хто йшов непохитно — Бо світла воля зламала темний шлях. [Приспів] Світлий княже, вільний соколе, Твій дух іде крізь вітри століть. Там, де правда кличе до бою, Там Удатний встає й горить. І над степом чути голос — Не погроза, а чистий спів: Той, хто йде за правдою світлою, Не впаде, не зламає крил. [Брідж] Не для корони він йшов у битви, Не для ярма — для вільних людей. Там, де сходились шляхи народу, Його відвага світила, як день. Бо князь, що правду тримав як зброю, Яскравіший над усі мечі. Його перемога живе у віках, Мов кроки ранку в тиші степів. [Фінал] І поки сонце над Руссю сяє, І поки ріки несуть свої сни — Стоїть Мстислав у високім сяйві, Князь, що зберіг нам ясні віки. Світлом іде він крізь покоління, Вільний, мов вітер на древніх шляхах. Доки правда встане над краєм — Доти житиме князь Удатний в серцях.
