О, Немезидо, донько темної долі, Що йдеш серед людей безшумно, Твій погляд відмірює зло і гординю, І жодне серце не ховає свій гріх. Ти — рівновага серед хаосу, Ти — кара, що вчить страху і покори. В руках твоїх — терези невидимі, В очах — спокій неминучого суду. Коли гордість підносить людину, І зло прокрадається у серці, Ти ступаєш крізь тіні, мов буря, Щоб відновити порядок і справедливість. Ніхто не втече від твоєї руки, Ніхто не сховається від твоєї правди. Ти — покарання, що стає уроком, Ти — тінь, що освітлює провину. Хай пам’ятають смертні твої закони, Хай серця бояться, але люблять тебе. Бо без Немезиди світ був би хаосом, Без покарання — диким та злим. Твої крила тягнуться над усім, І навіть боги тримаються стримано. Ти — незмінна сила, що керує долею, Ти — відплата і справедливість в одному. О, Немезидо, хай твій гнів буде вчителем, Хай твоя тиша буде нагородою. Хай кожен, хто порушує закон серця, Відчує силу твоєї невідворотності. Слава тобі, Немезидо, Що тримаєш баланс між світлом і тінню. Бо навіть у гніві твоєму є порядок, І в кожному ударі — урок для смертних.
