Темно без тебе, Свєта, На кухні холоне чай. Ти, мабуть, у Вадима Їси конхвєти - ну й хай. На підвіконні фікус Схилився, мов старий друг, А я перебрав у пам’яті Усі «буду за дві хвилини» навкруг. І годинник цокає вперто, Наче знає, що я не сплю. Я сміюся, та трохи гірко, Бо без тебе в ночі не їсу́ Свєта, вертайся хоч на хвилину, Забери свою чашку й шарф. Хай у Вадима солодко й ситно, А в мене - твій сміх і порожній дах. Темно без тебе, Свєта, Навіть лампа сумує сама. Ти, мабуть, у Вадима їси конхвєти, А я тут бережу нам місце й слова. Твій номер мовчить у телефоні, На столі - недописаний список справ: «Купити хліб, полити квіти, І не казати, що все пропав». Я не ревную до шоколаду, Хоч обгортки - серйозний знак. Просто дивно, що цілий вечір Без історій довгий, як рік у думках. І годинник цокає вперто, Наче знає, що я не сплю. Я сміюся, та трохи гірко, Бо без тебе в ночі не їсу́ Свєта, вертайся хоч на хвилину, Забери свою чашку й шарф. Хай у Вадима солодко й ситно, А в мене - твій сміх і порожній дах. Темно без тебе, Свєта, Навіть лампа сумує сама. Ти, мабуть, у Вадима їси конхвєти, А я тут бережу нам місце й слова. Якщо там лишився один - Загорни його, будь ласка, додому. Я поставлю чайник, відчиню, І не питатиму зайвого з порогу. Свєта, вертайся хоч на хвилину, Забери свою чашку й шарф. Хай у Вадима солодко й ситно, Та вдома на тебе чекає мій чай. Темно без тебе, Свєта, Та в вікні вже світлішає рама. Ти, мабуть, у Вадима їла конхвєти, А тепер повертайся - без тебе печаль. Темно без тебе, Свєта... Я лишив тобі чай.
