Осінній дощ – Григорій Чупринка

Усміх пославши в останнім промінні, Згинуло радісне літо; Дощик уїдливий, дощик осінній Сіється, наче крізь сито. Сонце не вийде, не виглянуть зорі, Мов поховались в будівлі; Сіється, сиплеться дощик надворі, Падає, капає з крівлі. Сиплеться дощик, як з прірви безодні; Стелються сиві тумани, Сумно схилились дерева холодні, Мокнуть діброви й поляни. Вгору туман піднімається срібний, Хмарками-смужками в’ється; Дощик осінній, уїдливий, дрібний Падає, сиплеться, ллється.