Song Cover Image

Кабаре на краю ніде

V6

Вітаємо в кабаре на краю ніде! Купуйте квитки на останній сеанс. Годинники — в гардероб. Номерки тримайте при собі. Після вистави все отримаєте назад. Ця подряпина — з першої вистави. Мій каблук відшукає її за мить. Я навіть у темряві знаю, де стати. Тут дошка на «три» підо мною рипить. Крок вліво, крок вправо — і ось він, обрій подій! Тримай мене, світло, я ще дограю. На «три» я вклонюся. А ви, в першім ряді, рахуйте за мене. Ну що ж ви? Чекаю. Раз, два, три! Раз, два… Мій третій крок іще в дорозі. Раз, два, три! Раз, два… Оплески — на «три». Мій білий манжет у софіті червоний. Ще мить — і його забирає пітьма. Піаніст відриває руки від клавіш. А дошка під третім кроком — німа. У першім ряді встають по одному. За спинами вже й сцени не видно. Лиш мадам, що рахує за мене, ще тримає два пальці вгорі. — Можна вже забрати годинник? — Тихо. Зараз буде «три». Раз, два, три! Раз, два… Мій третій крок іще в дорозі. Раз, два, три! Раз, два… Оплески — на… А тут, за обрієм, усе в порядку. На білім манжеті розправив складку. Метроном у долоні цокає рівно. Я вже вклонився. Я випростав спину. Дванадцять кроків до дверей за кулісами. Я й навпомацки вийду. Я тут щовечора. Ступаю праворуч. Ступаю ліворуч. І кожен мій крок — униз. Знов та сама подряпина з першої вистави. Я цілюсь підбором у білий штрих. І сцена, і зала, і двері за сценою сходяться там, де я стукав на «три». Сингулярність. Усю партитуру стягнуло в одну крапку. Піаністе, зіграйте її. Раз, два, три! Раз, два… Весь зал завмер за мить до оплесків. Раз, два, три! Раз, два… Оплески — на… Дякуємо за увагу… Ваш наступний сеанс відбудеться вчора.