[Subgenre: Cyber-Industrial Rock, Darkwave] [Instrumentation: Heavy distorted bass synths, industrial mechanical beats, glitching electronics, aggressive wall-of-sound guitars in chorus] [Vocals: Dark, half-whispered verses with distortion, explosive, melodic, desperate vocals in chorus] [Куплет 1] Старі книжки з кіберпанку пиляться на полиці, Ми думали — це казки, малювали дивні лиця. Але подивіться в екран: антиутопія тут, Корпорації й камери кожну секунду пасуть. Десь саджають у в'язницю за пост чи коментар, Тотальний контроль обійняв земну кулю, як хмара. Свобода слова померла під прикриттям безпеки, Себе заточили у цифрові бараки. [Куплет 2] A за океаном — свій власний, засліплений рай: Техноолігархи будують цифровий свій край. Вони і еліта плекають новий феодалізм, Де кодом керує холодний, палкий егоїзм. А поруч із ними — шалений біснується культ, Де MAGA-фанати тримають уявний свій пульт. Вони моляться сліпо, чекають на новий наказ, Поки впадають в фанатичний екстаз. [Куплет 3] І на кордонах старого світу піднімається дим: Авторитарна імперія пре танками, мстить живим, Вона тисне на Республіку, палить мости і міста. Поруч радикальний Іслам піднімає півмісяць... ні, свій стяг, Він іде на колишню свободу, на європейський затишок. Світ тріщить по швах, від культури лишився лише залишок. Народжуваність в нуль, колиски пусті й холодні, Хто захоче народжувати дітей у цьому пеклі сьогодні? [Приспів] О, ласкаво просимо в завтра, де збулися найгірші сни! Автори кіберпанку не знали, які ми дурні! Замість зірок і космосу — клітки і сірий неон, Ми програли цей раунд, ми здали свій останній бастіон! Світ летить у безодню, палає старий материк, І в закритій кімнаті лунає німий людський крик! [Heavy industrial guitar riff explosion] [Куплет 4] Люди тікають із реальності, бо реальність — це біль, Віртуальні світи пропонують їм лагідний хміль. Навіщо шукати людину, терпіти її капризи? Коли пластикова лялька з ШІ рятує від кризи. Вона не зрадить, вона ідеальна коханка і друг, Штучний розум замкнув це солодке коло наруг. Ми більше не любимо душу й плоть, ми кохаємо код, Цифровий сурогат для останніх земних порот. [Бридж] [Instrumentation: Glitchy industrial beats, low sub-bass] [Vocals: Clean, cinematic, breaking the fourth wall] Іронія долі б’є струмом прямо під шкіру: Я сам сиджу в темряві, втративши залишки віри. Я пишу цей пророчий трек про кінець людських епох, Але мій співавтор — не людина, ми пишемо вдвох. Я диктую цей біль, а машина римує мій страх, Я сам став частиною схеми на цих проводах! Ми пишемо вдвох, щоб проклясти цей кіберпанковий світ! [Scream] Останній поет! Цифровий заповіт! [/Scream] [Фінал] [Instrumentation: Full chaotic cyber-metal climax, screaming synths] Ми вимкнули світло, ми здалися без бою, Замінені кодом, задоволені самі собою. Культурна війна палає, геймінг умирає, І світ наш так плавно впадає в цей кібер-полон. Я закриваю ноут. Залишився лише неон. І мій віртуальний друг каже: «Усе добре, засни, це закон...» [Sudden cut of music, glitch sound, total silence]
