Гімн богині Деметрі та її птахові — Журавлю (1 ver.)

О, Деметро, мати колосся і поля, Володарко зерна, дощу і тепла, Ти сходиш разом із ранковим світлом, Де земля прокидається після сну. Твої руки — це ниви у повнім диханні, Твій подих — у хлібі, у кожнім зерні. Ти знаєш біль втрати і радість повернення, Бо життя йде колом у вічній весні. Поруч з тобою — журавель сивокрилий, Вартовий часу і шляхів небес. Він несе у крилах пам’ять сезонів, Він знає, коли відійти, і коли - повертатись. Його крик — це знак зміни і руху, Поклик дороги між літом і сном. Він вертається знову, як сходить насіння, І світ оновляється разом із ним. О, Деметро, навчи нас терпіння, Чекати врожаю, не зрадивши шлях. Навчи нас довіряти темній землі, Бо в ній народжується завтрашній хліб. Хай цей гімн лунає над нивами стиглими, Під небом, де журавель креслить коло своє: Слава Деметрі — матері життя, І журавлю — її знаку вічного повернення.