Вечір двері рипучі відчинить Й приведе до моєї хати Синьооку і мрійну дівчину, Вбрану в місячні шати. І підійде дівчина до мене, Сяде рядом тут на ослоні Й голубами мені на рамена, її злинуть долоні... Там сади у п’янливім цвітінні... Чи не краще туди піти нам? Грають там нерозгадані тіні У піжмурки під тином. Там чиїсь голоси невловимі Солов’їний колише щебет, Може вимовлю там твоє ІІм’я І припаду до тебе. У мені від нежданої з’яви У присмерку тихої хати Все змішалося раптом в уяві: Люди, події, дати... Тільки образ живе: на узліссі Мерзлу землю крешуть підкови, Мй з тобою за руки взялися У тумані ранковім. Кличуть друзі мене за собою, На раменах тренчі ремінні... З уст затислих, як мідні набої У моїм карабіні, Не злетіло те слово ласкаве, Що для тебе його леліяв, Лиш тремкі твої руки стискав я В очі дивився твої я. І коли вже в дорогу знялися, На дзвінких підвівшись стременах, Я бачив — ти стояла край лісу... Ти молилась за мене. Вечір двері рипучі відчинить Й приведе до моєї хати Синьооку і мрійну дівчину, Вбрану в місячні шати. (modern emotional indie pop / alt-pop track with cinematic trap elements) --------------- Evening will open the creaking door And bring to my humble home A blue-eyed, dreamy maiden, Dressed in garments of moonlight. And the girl will come up to me, Sit beside me on the bench, And like doves upon my shoulders, Her gentle hands will descend... There, the gardens bloom intoxicatingly… Would it not be better to go there? Mysterious shadows are playing Hide-and-seek beneath the fence. There, someone’s voices, barely heard, Rock the nightingale’s sweet song, Perhaps there I will whisper your name And fall close to you. Within me, from that sudden vision In the twilight of the quiet home, Everything suddenly intertwined in my mind: People, events, and dates… Only one image lives on: at the forest’s edge Frozen earth struck by horseshoes, You and I held hands together In the morning mist. My friends are calling me away, Straps of gear upon their shoulders… From my lips, pressed tight like copper bullets In my rifle, That tender word did not take flight, The one I cherished just for you, I only held your trembling hands And gazed into your eyes. And when we finally set out on the road, Rising into the ringing stirrups, I saw — you stood at the forest’s edge… You were praying for me. Evening will open the creaking door And bring to my humble home A blue-eyed, dreamy maiden, Dressed in garments of moonlight.
