Стужена Тиша

Скільки болю, скільки жалю,
Скільки мрій і скільки душ,
Скільки видихів і вдихів —
Обірвались серед стуж. Скільки імен не докличеш,
Скільки кроків — в нікуди,
Скільки тих, кого не стрінеш
Ні сьогодні,і ніколи . Скільки рук вже не обіймуть,
Скільки слів не прозвучить,
Скільки очі не піднімуть —
І не зможуть вже любить. Скільки болю в кожнім домі,
Скільки тиші замість слів,
Скільки доль згоріло в громі,
який ніхто не зупинив…