
Тарас Шевченко — І мертвим, і живим, і ненарожденним…
І мертвим, і живим, і ненарожденним Землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого волі! Волі! Братерства братнього! В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Ідіть собі з України, Ідіть, шукайте за морем, Та не втирайте братам очі, Бо в своїй хаті — правда й воля. Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде. Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших… Отам-то ви й побачите, Що таке правда, Що таке воля. Учітеся, брати мої, Думайте, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. Чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь, Бо хто матір забуває — Того Бог карає. Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде. І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі.

