Надмогильная – Григорій Чупринка

На жоржини, на троянди Ранок чистий, золотистий Сипле сльози-діаманти, Сипле іскорки перлисті. Вниз голівоньки із грядки Хилять квітоньки до стежки І ворушать давні згадки, Будять думоньки-мережки. Тут гуляла, красувалась Між жоржинами жоржина, Тут зі мною парувалась Люба квіточка-дружина. Роси щастя, роси сходу, Любі квітоньки рожеві! — Де я вгляну дивну вроду — Цвіт моєї королеви? Сумно грядоньки квітчасті Тут дочасно вкрили милу І оплакали в нещасті Молодую вроду-силу. Давній спів мій легкокрилий, Квіти, в листі ви сховайте І до рідної могили Привітанням закивайте. Ніжно вітер рознімає Тонко сплетені гірлянди… Вже немає, вже немає, Наймилішої троянди!..