Червона калино, чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? Чи буря зломила, чи вітру боїшся? Чи корінь твій слабий — гнилістю вкрився? «Не світла не люблю, до сонця я пнуся, Та вітер зломив би — його я боюся. Мій корінь міцніший, ніж той, що здається, Та гілка без сили додолу гнеться». Червона калино, не гнися, розвийся, До сонця, до світла вгору стремися! Нехай твоя сила з коріння тече, Нехай твоя слава по світі росте!