Мої вірші занадто банальні. Очі твої навпроти такі чудові. Мені тебе завжди буде мало. Мій солодкий біль, моя колискова. Ти мої зірки та моє небо. Моя Дайанеріс, народжена в бурю. Мої окови пробивають стелю, У небо тягнучи безвольні руки. Не залишай мій єдиний рай. Побудь зі мною коли зайде сонце. А як далеко буду, пам‘ятай - Мені тебе ніколи не буде досить. Не залишай мій єдиний рай. Помрій зі мною коло цього моря. А як далеко буду, пам‘ятай - Ти моя єдина любовна історія. Що очевидне не завжди помітне. Існує полум’я, яке не дасть згоріти. За нашою стіною завжди буде літо, А в домі цьому завжди буде світло. Штурмуючи стіни, здатись без бою. І все це заради єдиної фрази. Зібрати puzzle про свою love story. З тобою тільки цікаво разом. Не залишай мій єдиний рай. Побудь зі мною коли зайде сонце. А як далеко буду, пам‘ятай - Мені тебе ніколи не буде досить. Не залишай мій єдиний рай. Помрій зі мною коло цього моря. А як далеко буду, пам‘ятай - Ти моя єдина любовна історія.
