[intro] Вітаю вас мамо, ріднЕнька Ти вже дожила до сивИн Щодня покою не знала З багатьох життєвих причИн З малих літ мене доглядАла І годувАла грудним молокОм Та й на брата мене залишАла Хоча він був тоді малюкОм В дитсадок мене відправлЯла В ті далекі нелегкі часИ Букву «Р» говорити навчИла Коли слово „дурак” повторИв Прийшов час до школи пітИ Ну, а віку ще Бракувало Не багато — п'ятдесят лише днів Та й навчатись ще не хотІв я Без клопоту наука зайшлА Переходив від класу до клАсу Накопичував Досвід й знАння Намагався не гаяти чАсу Пролетіли шкільнії рокИ Довелося фах обирАти Однокласники нЕмов птахИ Полетіли життя лаштувати Вир студентський подарУвав Незабутній букет емОцій За підтримку – дякую ВАм За екзамен життя та дОсвід Свою стежку в житті обирАв Завдяки вашій теплій турбОті Яку своєрідно шанувАв У життєвім коловорОті Не за планом був у військАх На повернення звісно чекАли Саме армія Міцно впливає На свідомість й приводить до тЯми Сплине час інститут закінчУ Тут і розум стане в нагОді Шанував любОв зАвжди твоЮ Завжди вдячний за твою пОміч [Outro - Emotional Speech text] [Music fades to very quiet] Ну як ти, мамо... Вибач, що мовчав Образа гризла, сумління закривало очі Своєї справедливості шукав, Так Вам здавалося... тоді що хтось наврочив... Чи винний? Думаю що ні Я не хотів, щоб так все відбулОся Бо зупинити час Нікому у житті Не вдасться зараз... Та й раніше… …не вдалОся... [guitar solo] [Outro - Final Whisper] ВИбач… [End]
0/500