Посидь зі мною поруч поки дощ, Поки не всі ще сказані слова, Поки ще руки не торкнулись рук, Я на прощання ще не цілував. Побудь бодай ще трохи і не йди, Бо завтра вирушаємо на Схід, Я мушу боронити від біди Тебе і Україну, цілий світ. У тебе очі ніжно-голубі І чарівне волосся золоте, Я перемогу присвячу тобі, А нині мушу битися за те. Ми тут щодня під кулями й вогнем, Ангелик біля серця – від дітей. Господь пильнує й береже мене, І берегтиме, сподіваюсь ще… Ти не хвилюйся, мамо, – ми живі, Ми ще з тобою довго проживем, У нас ще справ багато на землі І купа нерозв’язаних проблем. А вдома як? надіюсь – все гаразд, Поспіли, певно, яблука в саду? Ви там моліться, дорогі, за нас, Я скоро…Я повернуся…Прийду…
