
Далеекий звір між горами озветься
[instrumentale interlude] Далеекий звір між горами озветься і по струмках відлуння забринить, і чути як клекоче його серце, земля здригнулась каменем тремтить. Повіє вітер, холодом повіє, де темінь сіла - затріщить скала, встає гора- і сипляться каміння і вниз летять і з ними і вода. І сосни віковіі, як дрібні спиці посиипались, коріння вирива, оскал застив, скала зібралась битись, а сили вже давно , давно нема... І знову чути голос десь далекий, між горами розлігся навкруги, і губиться між небом і землею, ніхто не скаже де його сліди. Цей дивний звір приходить і зникає, цей голос чули з давніх, давніх пір, а хто він є, і що він тут шукає, повір'я каже він посланець- гіір... Стежками гори небо підіймають, зависле сонце котиться у низ, розгледіти не має того краю- де гір стрімких кінчається укіс. Надивишся, надивишся навколо, така краса що серце вирива, а обізвешся голос, чути голос, вітається стара, стара гора. Димлять роки над нею наче хмари, а може гуцул люльку закадив, орел вгорі шукає собі пару, широкі крила своої він розкрив... І сам застив щоб все в очах зловити, де потім ти такого ще найдеш, а хочеться від баченого жити, природа тут не знає людських меж... А зоорі тут блукати і блукати, рукою ти краєчок дістаєш, злетіти враз, чарівність обійняти, людиино, ти навіщо тут живеш, із космосу- у трави по коліна, у квітах потонуути залюбки, о тут життя немає свої днини, тут дихає воно собі завжди... А хто межу накреслить на камінні, розбудить те, що гору береже, не буде він у щасті тут по нині, бо звір гірський тут гори - стереже... І знову чути дивний, дивний голос, і гори обізвались навкруги і десь туди, туди побігли звуки, гриміло так - напевно від біди... Марічкооо, відгукнись.... а-ууу, -лунає, і відбиваються між горами роки, такі ще юні, юні наче зграя, їх не зловити і не зберегти. Марічкоооо, .... серце легіня кохає, холодна як струмок що з гір летить, озвисся, голос голос пропадає, лиш вітер між смереками шумить... Іванкууу, обізваалась і зникала, як ружа серед гір, найти, найти, навіщо покохала покохала, мій леегіню , коханий -назавжди... А лііто завіта на полонину, і ватра розгорілася тріщить, і вівчарі зібрали свою днину, у сповіді так нічка пролетить. І старші всі роки проповідають, легенди зачіпають за життя, було було ти знаєш, чи незнаєш, тут в горах озиваються, з даля... Хтось чув, колись Іванку, зазивали, так жаалісно слова, слова лягли, а там в горі Марічко вигравали, сопілки звуки, мабуть ясени... Шукають ружу, квітку загадкову, вона десь одинока там цвіте, кохання у людей яке глибоке, згубились і ніхто вже не знайде. І гори знову з вітром зашуміли, ці дивні звуки звірі чи боги, тумани аж навколішки присіли, по схилах розбігаються, вовки... Хто кличе їх, хто кличе на розмову, збігаються це рідко так бува, біда прийшла у край мій, знову й знову, Душа Карпатських гір там ожива... [instrumentale interlude]

