
Біла хустина – Дмитро Луценко
Жовте листя з дерев опадає, Віє осінь журбою з дібров. Серце вмить защемить, як згадає наші зустрічі, першу любов. Мов на крилах, до тебе я линув І у сяйві вечірніх заграв Ніжну постать і білу хустину Завжди здалеку ще пізнавав. Заглядав я несміливо в очі, Що між вій, наче зорі, цвіли. Листопадові вітряні ночі Нам, здавалось, короткі були. Та в серця молоді розтаванням Невблаганна влилась гіркота. Нерозквітле зів’яло кохання І дівочих очей теплота. І тепер, як пора журавлина завіта з багрянцем до дібров, Часто сниться біленька хустина, Наші зустрічі й перша любов. Джерело: https://library-poems.com/bila-hustynaЖовте листя з дерев опадає, Віє осінь журбою з дібров. Серце вмить защемить, як згадає наші зустрічі, першу любов. Мов на крилах, до тебе я линув І у сяйві вечірніх заграв Ніжну постать і білу хустину Завжди здалеку ще пізнавав. Заглядав я несміливо в очі, Що між вій, наче зорі, цвіли. Листопадові вітряні ночі Нам, здавалось, короткі були. Та в серця молоді розтаванням Невблаганна влилась гіркота. Нерозквітле зів’яло кохання І дівочих очей теплота. І тепер, як пора журавлина завіта з багрянцем до дібров, Часто сниться біленька хустина, Наші зустрічі й перша любов.

