Юлія Гуцуляк - Не питай чому (2 ver.)

[Куплет 1] Не питай чому я стала тихша, Чому в словах з’явилась тінь. Між нами ніч якось занадто ближче Знімає світло з наших стін. Ти ніби є — і ніби вже далеко, У погляді звучить розсипаний мотив. І те, що було простим і легким, Тепер приходить, як тихий шум. [Приспів] Не питай чому — я не скажу, Бо відповідь болить і не рятує. Це перші тріщини у тонкому льодуу Того, що серце ще так відчуває. Не питай чому — просто помовчи, Нехай цей вечір сам усе розкриє. Бо те, що тріснуло в нічній тиші, Ще робить вигляд, що воно живе. [Куплет 2] Ми ніби в фільмі без фінальної сцени, Де діалоги губить темнота. І кожне «разом» вже стає Невпевненим, як тиха ніч, яка ще золота. Я ще тримаю твої інтонації, Та вони тануть, мов дим сигарет. І наші теплі, ніжні абстракції Не витримуютьи правди момент. [Приспів] Не питай чому — я не скажу, Бо відповідь болить і не рятує. Це перші тріщини у тонкому льодуу Того, що серце ще відчуває. Не питай чому — просто помовчи, Нехай цей вечір сам усе розкриє. Бо те, що тріснуло в нічній тиші, Ще робить вигляд, що воно живе. [Фінал] І місто знає більше, ніж ми скажемо, І світло ліхтарів нас не зупинить. Не питай чому… Бо іноді любов — це просто мить, що вже мовчить.