Контактів — море. Тиші — теж Гортаєм чати раз у раз, Шукаєм, хто почує нас. Комусь не час — турботи, дні, А хтось сам губиться в собі. Знайомі фото, імена — За кожним — власна глибина. Та те, що зараз нам болить, Не кожному можна відкрить. Є ті — для справ і для питань, Є ті — для жартів і вітань. Є ті — на каву раз на рік, І час між нами наче зник. Є ті, з ким добре помовчать, Кого не хочеться втрачать. Не всім розкажемо про все, Та кожен щось своє несе. Робота, дім, щоденний біг, І сил не стане вже на всіх. Ми можем щиро співчувать, Та сил бракує розмовлять. Ми теж відкладемо дзвінок, Бо в нас турбот — цілий клубок. І поки хтось чекає нас, У справах знов зникає час. Не кожне «потім» — назавжди, Не кожне «зараз ні» — «піди». Буває, треба день прожить, Щоб потім знов заговорить. Ми мірим інших по собі, Своєму досвіду в житті. Свій біль звучить гучніше нам, Чужий — десь поруч, просто там. У кожного — окремий світ, Чужий торкає лиш на мить. Навколо нас — цілі світи, Ми можем поруч довго йти. Не кожна тиша — це стіна, Не кожна відстань — то вина. Та часом кілька щирих слів З'єднають те, що час розвів. Не знати все, не все збагнуть — А просто поруч трохи буть. Контактів — море. Тиші — теж. Не всі — для всього. У кожного — свій світ.
Comments are disabled on this song