Теплішають зорі, примружують очі, Вода із-під льоду весняно дзюркоче. Ніяких ще квітів, бруньки іще сонні, Та в лютому вітер вже пахне, як спомин, Як спомин бентежний, як подих натхнення. У небі безмежнім – весняні знамення.
Теплішають зорі, примружують очі, Вода із-під льоду весняно дзюркоче. Ніяких ще квітів, бруньки іще сонні, Та в лютому вітер вже пахне, як спомин, Як спомин бентежний, як подих натхнення. У небі безмежнім – весняні знамення.
