Опали з яблунь визрілі слова – Євген Гуцало

Опали з яблунь визрілі слова, і з груш слова дозрілі теж опали. І поля недоорана глава натхнення, як метелиці, заждалась. Епітети пожовкли — біля тину клубки рудого полум’я лежать. Неначе квіти, засинають рими і, наче діти, на долоні сплять. Із клена вітер голосні покрав, і приголосні вкрав з берези вітер. Серед отав, немов серед октав,— останні ритми бабиного літа. Затихнув на найвищій ноті лист, немов повітря дихати не стало… Мелодії у вирій подались — мелодії з деревами зостались.