
Не шукай спасіння в небесному склепі, Не чекай пророцтв на старих скрижалях. Слухай, як пульсують вібрації сліпі, Як танцюють струни в темних магістралях. Це не акт творіння і не вища сила, Це холодна плоть безмежного єства. Бог не за лаштунками, він — і тіло, й крила, Абсолютна матриця, що не має дна. Я — це Абсолют! Мій вівтар — це час! Кров моя — це плазма, що тече крізь вас. Не молись на небо — небо у тобі, Ми танцюєм вальс у божій ентропії! Карнавал матерії, кабаре зірок, Всі закони фізики — це мій новий крок! Священна гравітація! Божественний розпад! Замість храму — вакуум і темна матерія, Замість хору — білий шум реліктового тла. Вся людська свідомість — квантова містерія, Де нейронна сітка визріла сама. Наш Великий Вибух — найперший акорд У симфонії без автора й кінця. Ти шукаєш Бога за межею світу, Хоч ти сам — клітина цього ж Творця. Я — це Абсолют! Мій вівтар — це час! Кров моя — це плазма, що тече крізь вас. Не молись на небо — небо у тобі, Ми танцюєм вальс у божій ентропії! Карнавал матерії, кабаре зірок, Всі закони фізики — це мій новий крок! Кварк... Лептон... Нейтрон... Іскра. Всесвіт дивиться на себе. Твоїми очима. Пізнаючи формули — пізнаєш святе. Не шукай над нами. Небо — вже пусте. Немає духу без плоті! Немає творця без машини! Ми всі — шестірні святої першопричини! Я — це Абсолют! Мій вівтар — це час! Кров моя — це плазма, що тече крізь вас. Не молись на небо — небо у тобі, Ми танцюєм вальс у божій ентропії! Піднімемо келихи з темною водою... За того творця, що завжди був тобою. Ми — єдине ціле. Ми — і є цей Бог. Механічний вальс. Останній... Крок.

