ЩАСЛИВА ЗЛИВА (Клавдія Дмитрів)

То був не дощ, то бу́ла сильна злива, Була́ гроза і навіть буревій, Та я була́ усмі́хнена й щаслива – Збула́сь одна із заповітних мрій. Ой, ні! Це не одна! Це їх багато, Але вони зібра́лися в букет, Було́ у мене величезне свято Й народжувався ще один сонет. Щаслива я із рідними удома: З коханим, онучатами й дітьми́, Кудись поділась непосильна втома, Та й Ангел міцно обіймав крильми́. А за вікном птахи у стоголоссі Нову́ сонату виконать взяли́сь, Нове́ зерно у повному колоссі Й рікою привітання полили́сь. Ще й сипались вітання зорепадом, Збирала їх й збираю повсякчас, Летіло щастя навіть поміж градом – Це найдорожча серед всіх прикрас. Я вдячна Богу за його дарунок, Для мене він, немов безцінний скарб, Це ще один життєвий візерунок, В якому додало́сь відтінків й фарб. Молитиму я ще таких дарунків, І доля щоб прихильною була́, Солодких від життя мого́ цілунків, Купалась в щасті й квіткою цвіла.