Гімн Персефоні (1 ver.)

О, Персефоно, двоєіменна, Діво квітів і царице тіней, Ти сходиш легкою ходою весни І повертаєшся важкою тишею долі. Там, де ти — Земля розкриває груди, Колос пам’ятає сонце, А насіння сміє спати в темряві. Вінок твій — з нарцисів і маків, Подих — то вітер полів, то подих печер, Ти смієшся світлом, А мовчиш, як камінь під корінням. Коли ти виходиш із глибин, Мати плаче росою, І світ знову вчиться жити, Ніби смерть — лише пауза. Коли ж повертаєшся вниз, Ти не падаєш — ти обираєш, Бо ти вже не викрадена, А коронована. Ти — не жертва і не тінь, Ти — межа, що дихає, Ти — закон повернення, І спокій тих, хто вже пройшов. Персефоно, що тримаєш ключі Від зерна і від мовчання, Навчи нас втрачати без страху І чекати без розпачу. Бо той, хто знає твій шлях, Не боїться зими, І той, хто пам’ятає темряву, Справжньо радіє весні. О, Володарко двох світів, Будь із нами в сході й у заході, Поки земля пам’ятає твоє ім’я, І серце — ритм повернення. 🌾🖤