
[Verse 1] У дзеркалі я бачу ясно відбиття ще в мені до тисяча вісімсот вісімдесят скло сяяло в ртуті й вогні зупиняло кожне зображення перед великим обнулінь може спалах цієї енергії лишив таємний знак в глибині та картинка це не я, це інший час у ній якщо глянеш в старе дзеркало, сто п’ятдесят років лягли ти побачиш, як минуле спить у блакитній ртуті землі той вибух був зафіксований, назавжди заморожений світ, щоб вічно стояти перед очима тих, хто готовий глядіть це дратує й тривожить тих, хто править вгорі скидають все й жаліють, тінню ляга на твоїй душі [Chorus] Потрібне світло влучне, вологість як вода в годину ту єдину покрив сповзе з льоду й скла за марною марнотою лишиться чиясь печать і тоді я чую, як в серці починає звучать частота сім і три десятих герц трясе цю реальність враз захитнеться кожна основа, зміниться наш весь час ти скидаєш свою станцію, і знову народжується світ у нас [Verse 2] Вежі падали внизу, та на їх місці вже поспіхом збудували нову пофарбовану «правду» для всіх тебе менші стали наші оселі, свічка – проводир в темноті але дехто ще пам’ятає вчора інший у своїй глибині був колись один такий день, де вежі в небо росли без свічок на підвіконнях, та в сяйві повені світла жили сяяли цілу ніч довгу, наче вічний день на землі та верхівка влади не вміла заробляти в тому вогні тож зрівняли із пилом усе, що могло злетіть угору ті споруди з дивною силою, що будила сплячу свідомість у морі їх зрушили геть з орбіти й переписали усі «чому» і «як є» наче два птахи в кущах десь, чи один, що тримаєш сам у руці своє [Chorus] Потрібне світло влучне, вологість як вода в годину ту єдину покрив сповзе з льоду й скла за марною марнотою лишиться чиясь печать і тоді я чую, як в серці починає звучать частота сім і три десятих герц трясе цю реальність враз захитнеться кожна основа, зміниться наш весь час ти скидаєш свою станцію, і знову народжується світ у нас [Bridge] Два птахи сплять в гіллі там, чи один, стиснутий в жмут це їхній спосіб керувати тим, куди ми всі йдемо йдуть та поки я повільно йду, мій ліхтар попереду сяє яскраво в темряві, я не тремчу в темному льоді й льоду бо як приходить все у світ, так все колись і піде і те, що потім залишиться, ніхто не знає, де але я стою тут зараз, і «зараз» – все, що маю міцно тримаю свою постать, хоч називають її оманою, я це знаю я не дам відволіктися тим, що вдають, ніби знають усе від того, що в мені живе й росте щодня й не гасне ніде повіки й знову вічно, воно приречене цвісти дай мені відчути твій ремікс в цих солодких меркурієвих сутінках краси [Chorus] Потрібне світло влучне, вологість як вода в годину ту єдину покрив сповзе з льоду й скла за марною марнотою лишиться чиясь печать і тоді я чую, як в серці починає звучать частота сім і три десятих герц трясе цю реальність враз захитнеться кожна основа, зміниться наш весь час ти скидаєш свою станцію, і знову народжується світ у нас

