Ласкаво просимо на головну виставу... Тут гріх пахне пудрою, а пекло — парфумами. Клоуни готові!!!??? [Explosion of heavy distorted bass] [Verse 1] Соціум — це манеж, де Сатана роздає ролі, Кожен твій гріх — це грим, що приховує крики болю. Ти клоун у цьому пеклі, ти танцюєш під сміх демонів, Продаючи свій інтелект за жменю дешевих феноменів. Гнів — це твоя маска, хтивість — твоє вбрання, Це репетиція кари, що почнеться вже завтра зрання. Ми будуємо ієрархію на кістках своїх власних чеснот, Поки Люцифер аплодує з вершини своїх висот! [Whispered double-time, glitchy effect] Гріх-за-гріхом-сміх-за-сміхом-ми-йдемо-на-дно! Світ-це-криваве-і-дуже-дешеве-кіно! Це-дефолт-совісті-це-тріумф-пекельних-забав! Кожен-із-нас-тут-свою-чисту-душу-проспав! Біла-пудра-чорні-душі-червоний-вогонь! Пекло-сміється-з-твоїх-порожніх-долонь! Це-не-соціум-це-просто-колективний-розврат! Коли-ти-сам-собі-кат-і-сам-собі-ад! [Chorus] [Haunting female soprano, staccato delivery] Раз. Два. Три. Мас. Ку. Од. Яг. Ни. В на-шо-му цир-ку ми всі не од-ні. Та-то — у гні-ві, ма-ма — у сквер-ні, Кло-у-ни в пек-лі — ді-ти слу-хня-ні. Фар-ба на ли-ці, кров на ру-ках, Смій-ся, по-ки ти в на-ших лан-цю-гах... [Verse 2] [Heavy beat returns, aggressive female rap] Інтелектуальний сатанізм: бачити зло і звати його «прогрес», Коли внутрішній клоун проходить цей пекельний стрес. Психологія безодні: сміятись, поки тебе палять, Поки твої соціальні боги тебе б’ють і славлять. Це не цирк — це літургія найгірших бажань, Де немає місця для справжніх і чистих вагань. Лизати копито, що притискає до бруду, Чекаючи на свій вирок від цього пекельного суду! [Bridge] [Minimalistic dark pulse, ghostly female whispers] Гріх — це вибір... Ад — це люди... Сатана — це ти... Клоун — це всюди... Найкращий трюк диявола — переконати тебе, що ти просто граєш роль. [Verse 3] [Fast-flow climax, frantic energy] Завіса горить — і манеж розчиняється в чорній смолі, Це фінальний акт для тих, хто плазує по цій землі! Фарба стікає в порожні очниці, плавиться грим, Світ стає білим, холодним, мертвим і зовсім німим. Гріх доїдає останні шматки розірваних масок, Більше немає вистав і немає казкових розв'язок. Безодня ковтає цей цирк разом з кожним проклятим кроком, Коли кожен сміх обертається вічним і смертним вироком!