Кохання — це тихе тепло, Що поруч щодня все одно. Не в клятвах, не в датах, не в сні, А в кожному нашому дні. Це їжа, складена зрання, І записка: «Доброго дня». Щоб ти не лишився без сил, І день тебе не підкосив. Обійми — до хрусту кісток, І чай, і домашній куток. Коли день важкий і пустий, І поруч є хтось дорогий. Кохання тримає в біді, І поруч лишається в тьмі. Кохання дає нам снагу, І гріє, як руку в снігу. Кохання не просить прикрас, Воно — це турбота про нас. Кохання — це сварки часом, І тиша за спільним столом. Бо іншому не все одно, Як боляче стало давно. Не грюкнути двері й піти, А сісти і все розплести. Не виграти — а зрозуміть, Що саме у іншім болить. Кохання тримає в біді, І поруч лишається в тьмі. Кохання дає нам снагу, І гріє, як руку в снігу. Кохання не просить прикрас, Воно — це турбота про нас. Кохання — лишатись в біді, Коли вже не видно путі. Не вчити, як треба пройти, А просто за руку вести. Кохання — останній шматок, Що ти залишив на ранок. Кохання — укрити вночі, Коли вже не сила іти. Кохання — воно в деталях, В обіймах, у чашці, в словах. У сварці, що вчить берегти, У звичці додому іти. Не в тому, щоб завжди без хмар, Не в тому, щоб жити без свар. А в тому, що навіть крізь біль Ти все ще тримаєш свій тил. Кохання тримає в біді, І поруч лишається в тьмі. Кохання дає нам снагу, І гріє, як руку в снігу. Кохання не просить прикрас, Воно — це турбота про нас. Кохання — воно в деталях, В обіймах, у чашці, в словах. І поки ми поруч ідем — Кохання живе день за днем.
Comments are disabled on this song