У всіх однаков

Постійно квапишся кудись, Спішиш всі гроші заробИти. Та зупинись і схаменИсь, Бо вже не буде коли жИти! Ти думаєш, що ти багач, Коли рахунок в банку мАєш?! Ну, друже, то тоді ...... пробач, - За гроші щастя не придбАєш! У всіх однаков кінець, Хоч золотий чи дерев’яний вінець. І марно мрієш про престиж, Коли cвоєї душІ не бачиш. Що скажуть люди — не суть,( .....не суть,) Бо не з тобою ....... вони у ніч підуть. І не дипломи, та не лАйки в мережІ — Зігріють душу на останній межі. У всіх однаковий кінець, Здоров'я вже собі не купиш. Хоча й набитий гаманець, З цим в рай не переступиш. Ти краще час дарма не гай, Спіши близьких своїх любити, В усьому їм допомагай, А гроші? Встигнеш заробити. Прожити треба кожну мить, Бо швидко діти виростають, Їм вжЕ тоді не пояснить, Чого батьки їх залишають? Шукай любов, добро твори, Обійми тих, хто поруч завжди. Бо щастя — не в тому, щоб мати все, А в тому, щоб бути.........поки життя ідЕ У всіх однаковий кінець, Хоч золотий чи дерев’яний вінець. Чи був ти цар, чи простий тесляр — Для вічності це — лиш земний сценар. Тож не спіши у цій грі тривожній, Де кожен день — обов’язок порожній. Зупинись — відчуй себе, Бо справжнє щастя — ...........у тЕбе.